ГАННА НІКОНОВА: «Сучасний нотаріус — це висококласний професіонал із динамічним та креативним мисленням»
Нотаріат України, № 4 (35) 2019
На сторінках журналу «Нотаріат України» ми розповідаємо зазвичай про досвідчених нотаріусів, які мають за плечима багато років нотаріальної практики. Але давайте подивимося на професію поглядом молодого нотаріуса, який лише нещодавно розпочав свою діяльність.
Ганна Ніконова – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, нотаріальну діяльність зареєструвала у 2019 році. Втім, має великий досвід роботи помічником нотаріуса, також працювала у відділі методичного забезпечення та інформаційно-аналітичної роботи Апарату Нотаріальної палати України.
В ході дружньої та відвертої розмови Ганна розповіла, як готувалася до іспиту, який позитив бачить у роботі нотаріуса та як усвідомлює свою професійну місію.
— Аню, розкажи про свій професійний шлях в нотаріаті. Які перші враження від самостійної роботи нотаріусом?
— Юлю, як ти знаєш, мій шлях до професії нотаріуса був тривалий, але захоплюючий, оскільки весь цей час я працювала у сфері нотаріату, завжди із задоволенням, незалежно від того, на якій посаді знаходилася. Можливо, на кожній моїй роботі мені щастило з керівництвом та колективом. Кожен з тих, з ким зводила мене доля на роботі, й зараз займає особливе місце в моєму житті. Хтось вчив мене, когось навчала я. Наша професія — це перманентні зміни в законодавстві, тому відбувається постійне навчання. Багато дівчат, з якими довелося попрацювати, стали моїми подружками.
Я вдячна усім своїм вчителям, з якими робила перші кроки. Називаю їх «гуру нотаріату», саме вони сформували моє ставлення до професії та віру в незламність нотаріальної спільноти, незалежно від подій та часу.
Зареєструвала свою приватну нотаріальну діяльність я цьогоріч, але в нотаріат прийшла ще у 2004 році. З того часу багато що змінилося в нашій професії… З’явилися нові нотаріальні дії, багато нових реєстрів, змінювалися нотаріальні бланки, незліченну кількість разів змінювалися правила вчинення нотаріальних дій, але для мене, перш за все, ці роки були роками професійного зростання, вдосконалення своїх знань, набуття нового досвіду. Це 15 років наполегливої праці на шляху до мрії!
Чи змінилося щось в моєму житті з того часу,коли я отримала заповітне реєстраційне посвідчення? Змінилося — зараз клієнти питають крім мого ім’я ще й по-батькові (посміхається — ред.).
— Відчуваєш плюси від роботи самозайнятою особою?
— Позитивним чинником самостійної зайнятості є можливість планування на свій розсуд свого робочого графіку та часу відпочинку. Тільки зараз мені вдається зробити собі відпустку більше, ніж 24 дні на рік, оскільки з сім’єю ми багато подорожуємо. Саме з подорожей я черпаю безліч емоцій, які дають мені наснагу, натхнення та душевний підйом. Зізнаюся ще, що я дуже люблю вранці довше поспати, це моя слабкість, але дозволити її собі я змогла тільки тоді, коли почала працювати самостійно.
Звичайно, варто згадати і про те, як важливо жінці, незалежно від життєвих обставин, бути фінансово самостійною, самодостатньою, реалізованою. Наша професія відкриває для кожної жінки безліч безмежних перспектив і можливостей для безперервного зростання особистості.
Взагалі, коли починаєш самостійну нотаріальну діяльність, ти переосмислюєш весь набутий досвід та розумієш, що з цієї миті саме ти несеш колосальну моральну відповідальність не тільки за себе, свій офіс та помічника, але й за імідж професії нотаріуса в цілому. Усвідомлюєш, що саме від твоєї здатності чесно та сумлінно виконувати свої обов’язки залежить індекс довіри та поваги до кожного нотаріуса в країні.
— Сертифікацію робочого місця проходила довго? Як відомо, з цим часто виникають затримки.
— Коли я нарешті здала кваліфікаційний іспит та отримала свідоцтво, то була впевнена, що всі труднощі вже позаду. Але як же я помилялася! Все тільки починалося.
Столичне управління юстиції, напевно, не мало можливості в строк зареєструвати приватну нотаріальну діяльність великої кількості молодих нотаріусів (в той рік іспит склало більше 200 претендентів). Навіть досконале знання та виконання усіх вимог, що пред’являлися до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, та були необхідні для сертифікації, а також реєстрації приватної нотаріальної діяльності, не змогли створити дива.
— Яким чином ти оформлювала інтер’єр офісу, на що звертала увагу, щоб в ньому було комфортно?
— Кожного дня ми проводимо в офісі 60% свого часу. Тому важливо, щоб перебування на роботі приносило задоволення. В моєму уявленні робоче місце нотаріуса — це не тільки світлий, просторий офіс з комфортними меблями, кавомашиною та живими квітами. Це, перш за все, гармонійний простір, в якому сконцентрована лише позитивна енергія, що день за днем буде поліпшувати життя. Саме такий офіс я намагалася відтворити. Офіс, де завжди панує затишна, доброзичлива атмосфера, а кожен клієнт відчуває себе особливим.
— Розкажи про свій власний досвід роботи помічником нотаріуса — як здобувався досвід, що було найцікавіше, а що найважче?
— Починала працювати я в моєму рідному місті Харкові. Тоді мене, зовсім недосвідчену, взяла до себе в нотаріальну контору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жанна Олександрівна Сульженко. Це Нотаріус з великої літери, справжній професіонал своєї справи та вмілий керівник. Вона підкорила мене своєю принциповою, безапеляційною та завжди обґрунтованою позицією з будь-якого надскладного правового питання. Саме цей нотаріус навчила мене усім премудростям безспірного нотаріального процесу. Дуже вдячна їй за відкриті переді мною двері у світ нотаріату.
Мені довелося попрацювати помічником ще з багатьма нотаріусами Харкова та Києва, всі вони дуже різні, але кожен з цих досвідчених нотаріусів був для мене прикладом.
— Чому ти обрала нотаріат — так склалися обставини чи це був свідомий вибір?
— Це, швидше, випадковість. Пам’ятаю, що вирішила йти на роботу в юридичний відділ податкової інспекції, вже познайомилася з колективом, подала документи та чекала іспиту на державну службу. В цей період одна знайома запропонувала сходити до нотаріуса на співбесіду. Я погодилася та до сих пір ні про що не шкодую.
— А що дав тобі досвід роботи в Апараті Нотаріальної палати України?
— Робота в Апараті НПУ — це окрема, насичена подіями, новими знайомствами, дуже позитивна сторінка мого життя. Я відкрила для себе нотаріат трішки з іншої сторони. Ми багато займалися інформаційно-аналітичною роботою, готували законопроекти, відповідали на питання «гарячої лінії», аналізували зміни в законодавстві, які були пов’язані з нотаріальною діяльністю. Але головне — це невимушена та тепла атмосфера, яка панувала у нашому дружньому колективі. Завдяки чудовому керівництву — виконавчому директору Зої Михайлівні та президенту Володимиру Миколайовичу — ми працювали як єдина команда, згуртована спільними цінностями для досягнення визначеної місії нашої організації. Вдячна, що доля подарувала мені такий унікальний досвід.
— Аню, у нас також приємні спогади від роботи з тобою, і дуже шкода було прощатися. Але, чесно кажучи, коли оголосили кваліфікаційний іспит, логічним було припустити, що ти підеш його складати. До речі, як проходила підготовка до іспиту?
— Щодо кваліфікаційного іспиту в 2018 році, то на нього я взагалі не збиралася йти, але так було завгодно долі… Мені зателефонували у травні місяці з управління юстиції та нагадали, що кілька років тому я подавала документи на іспит, який довгий період часу взагалі не проводили, тому мене включили до списку осіб, що мають намір здавати іспит цього року. На той час я працювала в Апараті Нотаріальної палати України та трішки змінила вектор майбутніх планів.
Комічність цій ситуації додавав той факт, що на кінець липня (а саме на ці дати призначили майбутній іспит) у мене було заплановано весілля. Повернувшись до Києва після весільних урочистостей, з’ясувалось, що претендентів на іспит так багато, що він триватиме три тижні, і список з моїм прізвищем опинився на даті 7 серпня.
В обстановці найсуворішої секретності від батьків та близьких родичів, під тиском подружок та за підтримки чоловіка і колег, я приймаю доленосне рішення: піти на іспит та спробувати себе. У мене було лише 10 діб на підготовку до тестів з теоретичної частини іспиту, практичні задачі я навіть не мала часу прочитати, тому довелось покладатися на свій практичний досвід. Пам’ятаю ранок перед іспитом: у мене була тверда впевненість в собі та чітке розуміння, що я зможу все, тому навіть не хвилювалася. Це був мій перший кваліфікаційний іспит — і я його склала! Вважаю, що запорука успіху — хороша база академічних знань з теорії цивільного права та трішечки удачі.
— А як відбувався сам процес його складання, якою була атмосфера на іспиті, чи складними виявилися завдання?
— Знаю, що серед теоретичних питань на іспиті були ті, що не відповідають чинному законодавству. Також зустрічались питання, на які можливо було дати дві та більше відповідей із запропонованих програмою, але не зрозуміло, яку відповідь програма зараховує як правильну. Були також і складні задачі майже з однаковими відповідями, що відрізнялися, наприклад, одним словом. Але сама організація процесу проведення кваліфікаційного іспиту відбулась на дуже високому рівні. Коли на іспиті я змерзла, тому що знаходилася близько від кондиціонеру, — члени комісії принесли мені шарф, це була така зворушлива дрібничка. Атмосфера під час іспиту панувала вельми доброзичлива.
Найсильніші емоції я відчула, коли побачила на екрані комп’ютера результати свого іспиту після здачі. Це як ще один потужний крок угору в своєму особистому рейтингу.
— Які якості характерні сучасному українському нотаріусу?
— На мою думку, сучасний нотаріус — це висококласний професіонал з динамічним та креативним мисленням, здатний стрімко розвиватися в умовах багатозадачності та швидких інформаційно-технологічних змін, які стали зараз невід’ємною частиною нотаріального процесу.
Особливу роль в нашій професії також відіграють особисті моральні якості. Нотаріус — завжди чесна, порядна, відповідальна людина, яка завжди прийде на допомогу у вирішенні будь-яких правових питань.
— На твою думку, яке значення має професійне самоврядування нотаріусів?
— Якщо брати приклад багатьох країн латинського нотаріату, то нотаріальні палати — дуже впливові організації, як всередині країни, так і на міжнародній арені. У деяких з них сконцентровано велике коло повноважень, делегованих державою, зокрема контрольні функції у сфері нотаріату. Взагалі, їх діяльність базується на тісній конструктивній та неконкурентній взаємодії з профільним міністерством. Тому таке досконале правове регулювання дає свої результати. Слід відзначити, що усі позитивні напрацювання інших самоврядних організації покладені в основу Концепції реформування нотаріату України, що вже декілька років реалізує Нотаріальна палата України. Але, на жаль, зміни відбуваються не так швидко.
— Яким має бути правильне позиціонування нотаріату в суспільстві? Що може зробити кожен нотаріус для поліпшення рівня довіри до нотаріату?
— Довіра населення до нотаріату залежить, передусім, від якості організації вчинення нотаріальних дій. Якісно працювати може лише справжній фахівець своєї справи.
Рівень професійності нотаріуса залежить не тільки від досвіду роботи та періодичності підвищення ним кваліфікації, але й від його особистого відповідального ставлення до результатів своєї діяльності — чи прагне він в рамках правового поля на найвищому рівні задовольнити потреби кожного громадянина, що до нього звернувся.
Усвідомлення нотаріусом свої особливої ролі в функціонуванні складного, але найпрогресивнішого механізму під назвою «нотаріат», буде сприяти поліпшенню рівня довіри до цієї інституції та підвищенню професійного іміджу нотаріусів України.
Бесіду вела Юлія Шешуряк
Фото: Павло Паригін
